Мєжду прочім рекомендую книжку Олександра Ніконова "Апгрейд обезьяни".
Вона не змінила мій світогляд, а лише підтвердила те, що я така не сама в цьому нелогічному світі апгрейднутих мавп.
Читайте, діти мої:
http://yspex.com.ua/audiobooks/1569-aleksandr-nikonov-apgrejd-obezyany-bolshaya.html
Спеціально вишукала лінк з уа-ікс.
З.І. До речі, чому ця книга ще не перекладена українською? Стронговський, агов? Це вам не розважальна лабуда, але мова викладення дуже близька для подібної літератури, так що перекладати автора українською із збереженням стилістики буде цікаво, гарантую.

 

В замкненому літературному колі зненацька з’явилася віртуальна фігура. Віртуальна, тому що її живцем ніхто не бачив. Жінка. Поетеса. Вона публікувала вірші, з яких ставало зрозуміло, що вона молода, гарна, нещасна. Що вона нащадок древнього роду. Що вона страждає в чужині  від нерозділеного кохання та від туги за Батьківщиною.

Маститі літератори, і прості читачі чоловічої статі закохалися в неї до нестями. Її ім’я шепотіли пристрасно і завзято під час вечірніх посиденьок та ранкового рукоблуддя.

Найвідоміші жінки зеленіли від ревнощів, тому що їхні чоловіки, бой-френди та коханці закинули публікації своїх подруг, проте коментили лише Її, віртуалку.

«Нехай вона навіть міраж!» залишав свій комент під її віршами маститий літератор.

Це культурне божевілля тривало рік. І закінчилося воно культурним шоком. Жінка, яка насправді була автором віршів, вирішила розвіртуалізуватися із своїми палкими прихильниками. Ось який гнівний пост з цього приводу залишив її найпалкіший читач:

«..поява тої страшної химери замість чарівної незнайомки…».

Її ім’я було закидано прокльонами, її вірші заплювали критики.

І сталося це не на теренах жж, або інших блогів. І навіть не в цьому столітті.

Жінку звали Єлизавета Дмітрієва, а її віртуал звався Черубіна де Габріак. Рівно на рік, а саме на 1909 -й, Чєрубіна була суперницею для таких зірок як Ганна Ахматова та Марина Цвєтаєва. Чоловіки не зпромоглися вибачити Дмітрієвій те, що її справжній образ був надто далеким від віртуального. Дмітрієва не витримала знущань над своєю зовнішністю та знищила власний блог покинула літературне коло.

Висновок з цього банальніший. Дівчата, якщо ваш віртуальний образ далекий від вашого реального, краще не робіть розвіртуалізацію. Чоловіки мстиві та підступні істоти. Після безпосереднього знайомства із володарками привабливих віртуальних образів хлопці розтеревенять по всьому нету, що «вона товста та прищава, а зовсім не сіськаста порно-зірка».

З.І. До речі, творець Черубіни де Габріак хоч і зареклася більше не створювати віртуалів, все ж від слова відступилася. Коли її вислала радянська влада до Ташкенту, Єлизавета Дмітрієва написала цикл віршів «Домик под. грушевым деревом», віртуальним автором якого був китайський поет-засланець Лі Сян Цзи. Що там не кажіть, але творити віртуалів приємно. Неначе друге життя живеш.

Бєзвоздбєздно, тобто задарма, рекламую трейд-марк Сатера.
Зовсім випадково ми знайшли в АР Крим отакий ексклюзив.
Сатера виробляє сухі та напівсолодкі вина.
Виноградники Сатери знаходяться на ЮБК, Винний заводик неподалік від Бахчисараю.
Більша частина продукції експортується у Росію. Меншу частину розповсюджує по магазинах Крима.
В Києві ми цю марку ще не зустрічали.
Винцо дуже файне. І біле, і червоне.
Дуже приємно відрізняється від Масандр а Інкерманів.
Ціни просто смішні 18-30 гривень за пляшечку.
Якщо вас якимось чином занесе у Крим, дуже рекомендую.

На цих травневих святах ми зробили автомобілний пробіг від Київа до Бахчисарая.
Оселилися в маленькому приватному готельчику, що знаходиться в "старому" місті.
Господарі готелю - кримські татари Ленара та Енвер.
За дуже смішні для Криму грошики ми жили в номері із "удобствамі".
Якщо надумаєте до них заселятися, дзвоніть, не соромтеся: 095 156 27 33.
Взагалі, Крим в несезон мені дуже сподобався.
Ще не засмічені туристичні маршрути, ще немає спеки, а також невелика кількість москалів туристів взагалі. Ціни  дуже приємні. Ми так і не зрозуміли, ціни такі файні завдяки несезону, чи завдяки тому, що всі туристичні заклади тримають татари.
Щодо татарів. Дуже працьовитий та хазяйновитий народ.
Нарешті збулася моя мрія, я відвідала Крим не заради того, щоб засмагати та купатися, а заради того, щоб отримати задоволення від шикарної природи цього мальовничого краю. Останнє речення вийшло якось штампійно. Все, час закруглятися.
З.І. Світлини будуть по ходу, тематично.

Сьогодні поклали квіти до амбасади Польші.
Дуже сумна картина.
Багато людей приходять, приїздять до амбасади, щоб покласти квіти або запалену свічку.

Блукаючи по книжкових розвалях магазину «Є», натрапила на блискучий фоліант формату А4 під назвою «Сайєнтологія». Продивилася декілько перших сторінок фоліанту, де зразу безапеляційно стверджувалося, що Сайєнтологія то єдиний вірний шлях по вдосконаленню цього світу.

Наскільки мені відомо, засновник Сайєнтології Хаббард є персоною нон-грата в США. Сайєнтології та її послідовникам оголошено анафему на карному рівні в декількох країнах, і в США в першу чергу. Судячи зі статей та телевізійних передач, свого часу Хаббард залучив до лав своєї армії відомих та впливових людей з американського суспільства. Кого я можу згадати без зайвих зусиль, так це Мела Гібсона, голлівудського актора із блакитними очима та важким підборіддям. З тих самих статей та телевізійних передач мені відомо, що Сайєнтологи побудували човен, на якому заснували власну країну із своїми правилами та законами. Спецслужби зацікавилися цим релігійним рухом тому, що в її другорядних членів вилучалася особиста власність на користь Хаббарда та його кола. Ієрархія в сайєнтологів начебто має вигляд секти. Тобто, декілько каст-ступенів, за якими можна просуватися в залежності від того, який ти маєш рівень в суспільстві або яку кількість нових членів залучив до руху.

І тут мені прийшла в голову підступна думка. ( Читати далі... )

Отут я освітлювала в патетичному ключі випікання тіста з Почаївської лаври.

Завдяки невтомному philosofff тепер я точно знаю, що зі мною мав місце факт духовного ушкодження який несе містичне ритуальне значення.

http://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/4153-duxovna-afera-chenci-pochayeva-poperedzhayut.html

- Ти вже написав заяву на відпустку? – грізно запитала Килинка в свого коханого Сімка. Двері ліфта із грюкотом зачинилися і ліфт майнув на 9-й поверх будови епохи пізнього пост колоніалізму.

- Ще ні! – із вдаваною безтурботністю відповів Сім, і перш ніж Килинка встигла відреагувати, додав:

- А я тебе все одно люблю!

- Не заговорюй мені зуби! – спалахнула Килинка, - Ти вже котрий тиждень не можеш написати заяву на відпустку! Як можна бути таким непослідовним! Віддати три штуки гривень за цей «Дикий захід», який відбудеться вже зовсім скоро, і навіть вухом не поворухнути задля цього заходу! Якщо тебе не відпустять з роботи, то або гроші пропадуть, або я сама поїду! І буду тобі там роги наставляти!

- Із ким? – теж спалахнув Сім.

- Із Кермітом! – заверещала Килинка, - або із мольфаром! Або із усіма разом!

- Із Кермітом неможна! – прогарчав Сім.

- Отже з мольфаром можна?? – із знущанням в голосі запитала Килинка.

( Читати далі... )